Модель Д. Джонсон
Сестринська модель Д. Джонсон заснована на корекції поведінки людини. Відповідно до теорії цієї моделі пацієнт вільний прийняти рішення про зміну своєї поведінки для досягнення цілей:
- одужання;
- навчання;
- оволодіння навичками.
Концептуальна модель Д. Джонсон виділяє два напрями поведінки:
- на основі подій та оточуючих людей;
- під впливом усталених звичок та стереотипів.
Сестринський процес та модель Дороті Джонсон: застосування
1. Пацієнта розглядаємо як особистість із певним набором шаблонів поведінки.
2. Проблеми пацієнта шукаємо у зміні поведінки через хворобу та пов'язаних з нею змін у способі життя.
3. Мета догляду - Домогтися змін у поведінці пацієнта, які призведуть до одужання або соціальної адаптації.
4. Спрямованість допомоги : розглянути поведінку пацієнта, ґрунтуючись на потребах та можливостях пацієнта. Визначити порушення балансу підсистем поведінки. Усього 7 таких підсистем:
- досягнення результату (контроль за своїми діями);
- встановлення взаємовідносин із оточуючими;
- агресія - здорова реакція захисту при загрозі, самоствердження;
- залежність від людей;
- виділення;
- травлення;
- сексуальні потреби та їх задоволення.
З'ясувати причину порушення балансу.
5. Роль медсестри – доповнювати дії лікаря, але діяти незалежно. Медична сестра допомагає пацієнтові в корекції поведінки, спрямованої на підтримку його фізичних та духовних сил для якнайшвидшого одужання, адаптації у стресовій ситуації.
6. Способи втручання - опіка, заохочення позитивних звичок, обмеження негативних дій, психологічна підтримка, навіювання пацієнтові віри у свої сили, стимулювання до позитивних змін у поведінці.
7. Результат своїх дій медична сестра відстежує наявність позитивних змін роботи кожної з підсистем.
